Коротко
Словацький гончак, або словенський копов, — компактний, міцно збудований чорно-підпалий гончак зі Словаччини, виведений, щоб годинами йти по гарячому сліду з віддачею голосу, і працювати по кабану та хижаках. У нього коротка густа шерсть із щільним підшерстком, жвавий, темпераментний характер і виняткове чуття напрямку. Витривалий і невтомний у роботі, він водночас добронравний і відданий сімейний собака, якому для щастя потрібні великі навантаження й робота за запахом. Він розумний, але самостійний, тож потребує терплячого, послідовного виховання та надійного огородження.
Історія та походження
Словацький гончак — аборигенна словацька порода, що склалася з місцевих мисливських гончаків і була стандартизована у XX столітті; її стандарт опубліковано 1963 року, і відтоді вона визнана МФК. Її розводили лісники й мисливці для роботи по підранку та полювання на кабана й хижаків, відбираючи за гострий нюх, наполегливий голос на сліду й витривалість, щоб працювати цілий день по пересіченій лісистій місцевості. На батьківщині вона залишається шанованим робочим гончаком, а за межами Словаччини її тримають як витривалого, універсального мисливського компаньйона та активного сімейного собаку.
Догляд
Шерсть словацького гончака коротка або середньої довжини, щільно прилегла й густа, зі щільним підшерстком, який не повинен бути відсутнім: таке поєднання захищає собаку в холод і негоду. Догляд нескладний: раз на тиждень розчісувати — і шерсть лишається чистою, сходить відмерла шерсть, а линяє порода помітно, особливо в сезонні линяння. Після роботи чи прогулянок у заростях треба оглядати вуха, лапи й очі. Це активний гончак, якому потрібні справжні щоденні навантаження і, в ідеалі, робота за запахом, слід чи полювання, щоб бути щасливим; без діла він може стати галасливим і руйнівним. Розумний, але самостійний, він найкраще вчиться добрими, послідовними методами, і йому потрібні рання ретельна соціалізація та надійний підзив.
Умови
Словацький гончак пасує активним власникам, які можуть дати йому щоденні навантаження, життя на природі і, в ідеалі, справжню роботу за запахом чи полювання. Він добронравний і відданий родині, зазвичай товариський із людьми та іншими собаками і при цьому пильний сторож, хоча, як кожен гончак, буває голосистим. Потужний нюх і мисливський інстинкт означають, що йому не можна дозволяти бродяжити: потрібні надійне огородження й упевнений підзив. Він значно краще пристосовується до дому із садом, ніж до квартири, погано переносить довгу самотність і без достатньої стимуляції нудьгує й пустує. З простором, справою й терплячим, послідовним вихованням це витривалий, життєрадісний і відданий компаньйон.
