Коротко
Тибетський мастиф — величезний стародавній пастуший пес-охоронець із високогірних плато Гімалаїв, створений жити просто неба й захищати худобу, домівки та монастирі від вовків і снігових барсів. Могутній і ширококостий, із густою подвійною шерстю та левовою гривою, він тримається з незворушною гідністю. Незалежний і глибоко відданий, він лагідний до своєї родини, але стриманий і насторожений із чужими. Пізно дорослішає й має сильну волю, тож потребує досвідченого власника, простору та наполегливого, терплячого виховання.
Історія та походження
Тибетський мастиф — одна з найдавніших і найпримітивніших великих пастуших охоронних порід: століттями його тримали кочові пастухи й монастирі на Тибетському нагір'ї, де він охороняв овець, яків і поселення від хижаків. Марко Поло та перші європейські мандрівники описували величезних тибетських собак, а перші екземпляри потрапили на Захід у XVIII–XIX століттях — британці привозили їх у 1800-х. У XX столітті породу стандартизували й визнали МФК; сьогодні це й досі рідкісний, але шанований охоронець, цінований за незалежність і захисний інстинкт, а не за слухняність.
Догляд
У тибетського мастифа густа подвійна шерсть, створена для суворого гірського клімату: довгий прямий остьовий волос поверх щільного пухового підшерстка. Її треба регулярно вичісувати — кілька разів на тиждень, а в сезон линяння щодня, коли він скидає величезну кількість шерсті, — а купати лише зрідка. Порода щаслива, коли є простір для обходу території та помірні щоденні прогулянки; довгі енергійні навантаження їй не потрібні й не до вподоби, особливо в спекотному кліматі, до якого тибетський мастиф погано пристосований. Виховання має бути терплячим, спокійним і послідовним: це розумний, але свавільний і незалежний пес, який радше ставить питання, ніж підкоряється, і дорослішає повільно — часом остаточно формується лише до трьох-чотирьох років. Рання м'яка соціалізація обов'язкова.
Умови
Тибетський мастиф пасує власникам із простором, досвідом і терпінням, найкраще — у прохолодному кліматі та домі з великим надійним садом; це не собака для маленької квартири й не для новачка. Спокійний і тихий у домі, вночі він стає серйозним безстрашним охоронцем, а глибока настороженість до чужих робить його чудовим сторожовим псом. Відданий і лагідний зі своєю родиною, він усе ж може бути занадто могутнім і самостійним для маленьких дітей. Йому потрібні справа, територія та ясне, добре керівництво, і він погано переносить довгу самотність і міську тісноту. За наявності простору, мети й терплячого поводження це відданий — хай і грізний — сімейний охоронець.
